Якщо ваш вихованець не йде до збудників хвороб – збудники хвороб йдуть до вас. Це своєрідний «бацила-кросінг». Обмін вірусами і бактеріями можливий через одяг та взуття: якщо, наприклад, у ваших близьких теж є друг, що м’ячить, особливо нещеплений, або ви маєте слабкість до порятунку тварин з вулиць, або ви випадково пройшлися висохлими виділеннями зараженого котика. І до речі, ветклініки, на жаль, також місця підвищеного епідемічного ризику, адже туди приносять хворих тварин.
Так, 100% гарантії не захворіти не дає жодне щеплення. Але вакцинація може полегшити перебіг хвороби.
Щодо необхідності вакцинування від сказу. Епідемічна обстановка на сказ зараз виключно несприятлива у багатьох містах, не кажучи вже про села. Якщо ваш вихованець втече, він буде захищений хоча б від цієї смертельної інфекції. Навіть панлейкопенію при вдалому збігу обставин можна вилікувати, а от сказ — ні.
Також без щеплення вихованець не зможе подорожувати або переїжджати в інші міста/країни. Це особливо актуально для тих господарів, хто рятує та влаштовує екс-безпритульних.
Домашній тварині з неврологічною симптоматикою (яка, до речі, зустрічається часто) і БЕЗ щеплення від сказу може відмовити у прийомі будь-яка приватна клініка. За законом при підозрі на сказ тварина має бути транспортована до державної клініки і там поміщена на карантин. Судоми, посмикування голови, порушення апетиту, зміна поведінки: із щепленням — вихованець отримає ветеринарну допомогу, без щеплення — буде щонайменше 10 днів у «державному» клітинному карантині лише під наглядом фахівців.
Тож не ризикуйте. Своєчасно прищеплюйте вихованців.
Які бувають щеплення?
Зараз існують вакцини від наступних вірусних та бактеріальних захворювань:
- кальцивіроз;
- ринотрахеїт;
- панлейкопенія;
- сказ;
- хламідіоз;
- інфекційний перитоніт;
- FeLV, вірусний лейкоз кішок;
- трихофітія та мікроспорія (стригучий лишай).
Вакцини бувають живі та інактивовані. Живих вакцин боятися не треба — вони містять ослаблені хвороботворні мікроорганізми.
Вакцини поділяються на моновалентні та полівалентні, тобто захищають від однієї або кількох хвороб відразу. Моновалентні щеплення – від сказу, трихофітії, мікроспорії. Полівалентні щеплення робляться від кальцівірозу, ринотрахеїту та панлейкопенії. Іноді до «великої страшної трійки» додають вакцини, що захищають від хламідіозу та (або) інфекційного перитоніту/вірусного лейкозу кішок.
Чи всіх тварин можна щепити?
Щеплювати можна всіх здорових тварин. Тому перед щепленням треба впевнитись, що температура вихованця в нормі, тобто 37,5–39 градусів. У середньому 384-386. У сфінксів температура тіла може бути трохи вищою від «волосатої» норми.
Для молодих клінічно здорових вихованців інші аналізи не є обов’язковими. Для тварин, врятованих із вулиці, — навпаки. Потрібен загальний аналіз крові, сечі та мала біохімія. За результатами лікар діагностує приховані запальні процеси в організмі, якщо вони є. Будь-яке запалення та (або) нездужання усувають до щеплення, через два тижні — місяць пацієнту проганяють глистів, після «сеансу екзорцизму» чекають 10–14 днів — і лише після щеплення.
Категорично не можна прищеплювати вагітних тварин або тих, хто вже давав алергійну відповідь на яку-небудь вакцину.
З обережністю слід поставитися до вакцинації, якщо вихованець контактував з хворим. У цьому випадку краще не щепитися зовсім. Винятків мало, одне з них — підозра на сказ (вакцинацією у такому разі має займатись державна ветеринарна служба).
Рішення про вакцинацію тваринного-алергіка, літнього вихованця, який має в анамнезі те чи інше захворювання, що контактував із носіями інфекції, приймає лікар.
З якого віку можна щепити тварин?
Новонароджені кошенята знаходяться під захистом вродженого або колострального імунітету. Він забезпечується материнськими антитілами, що передаються мамою-кішкою з молозивом у перші 24–36 годин життя, і захищає дитинчат тільки від тих хвороб, від яких була щеплена мати. Кошенята-«штучники» такого захисту позбавлені.
Незалежно від того, відібрані кошенята від кішки чи ні, в 9 тижнів вони втрачають колостральний імунітет – і їх можна щепити. Пам’ятайте, що двомісячні кошенята — найвразливіша вікова група кішок, бо мамин імунітет вже не діє, а свій ще не виробився.
Кішок виключно домашнього утримання допускається щепити від сказу раз на три роки. Однак якщо ви їдете в інше місто або за кордон, річну давність щеплення від сказу доведеться оновити. Пам’ятайте, що на місяць після свіжого щеплення від сказу вихованець стає «невиїзним». Так що подбайте про щеплення заздалегідь.
Що ще врахувати?
Племінних кішок обов’язково щеплять перед в’язкою, причому обох «подружжя». Рекомендується вакцинація від трьох головних інфекцій (кальцівірозу, ринотрахеїту та панлейкопенії) та лейкозу кішок.
Слідкуйте, щоб у племінних тварин не закінчувалися щеплення, – робіть їх раз на рік. І іноді робіть аналізи на вірусний перитоніт кішок, вірусний лейкоз, мікоплазмоз та хламідіоз (зазвичай роблять перед в’язкою з новим котом або кішкою).
При поїздках за кордон кішок потрібно чіпірувати. Відмітки про щеплення та чіп обов’язково повинні бути вписані в котячий паспорт міжнародного зразка. Може знадобитися аналізи на вірусний перитоніт кішок, вірусний лейкоз, мікоплазмоз та хламідіоз (зазвичай роблять перед в’язкою з новим котом або кішкою).
Чи можна щепити старих тварин?
Раніше вважалося, що після 12 років тварину щеплювати не можна, тому що старіючий організм може не впоратися з імунним навантаженням.
Зараз ветеринари змінили думку: стара тварина частіше буває у ветлікарів, тож ризикує більше. З віком організм починають мучити вікові хронічні захворювання. Якщо до них приєднується ще й вірус чи бактерія, летальний кінець майже гарантований. Щоб розвіяти всі сумніви, перед вакцинацією зверніться до спеціалістів та проведіть вихованцю диспансеризацію.
Не можна прищеплювати «мяукающих стареньких» при загостренні хронічних недуг і при важких стадіях хронічної ниркової серцевої недостатності.