Йдеться про реальне каміння?
Камені та пісок, які утворюються при сечокам’яній хворобі у кішок, нічого спільного з гірськими породами не мають, а називають їх так через схожу форму. Ці відкладення складаються з різних мінералів та солей, які організм виводить разом із сечею. Якщо таких речовин занадто багато, вони не можуть до кінця в ній розчинитися і утворюють кристали, які випадають в осад у вигляді піску або ростуть, утворюючи каміння.
У котячій сечі найчастіше утворюється два типи каменів — струвіти та оксалати. Струвіти зустрічаються у більшості тварин, хворих на МКЛ. Утворюються при лужному pH і складаються із солей кальцію, фосфору, амонію та магнію. Їх можна розчинити за допомогою медикаментів, тому зазвичай вдається обійтися без операції. Оксалат утворюється при кислотному рівні pH і складається з солей кальцію. Мають гострі краї і мають тверду структуру. На жаль, у більшості випадків медикаменти неефективні при утворенні оксалатів, і вихованцю необхідна операція.
Чи є кішки, які схильні до сечокам’яної хвороби?
Так, у кішок існує генетична схильність до сечокам’яної хвороби. Найчастіше на неї хворіють ті тварини, у батьків яких теж була МКБ. Крім того, схильність є у довгошерстих кішок – наприклад, у персів.
Здебільшого групу ризику визначає стан здоров’я тварини. Так, ожиріння, незбалансоване харчування, вживання насиченої солями води та авітаміноз значно збільшують ймовірність розвитку МКЛ.
Крім того, до МКБ схильні некастровані кішки, які тривалий час не мали вагітності та пологів.
У якому віці кішки зазвичай хворіють на сечокам’яну хворобу?
Основний вік тварин, хворих на сечокам’яну хворобу – від двох до шести років.
Кажуть, що кастровані коти – у групі ризику МКЛ. Це правда?
Кастровані коти дійсно частіше хворіють на сечокам’яну хворобу. Однак прямого зв’язку між видаленням статевих залоз та виникненням МКБ немає.
Кастровані коти менш рухливі, ніж тварини, які переносили цю операцію. Також після операції змінюється гормональне тло, і це створює додаткові передумови до ожиріння. Крім того, у самців сечовивідні шляхи тонші, ніж у самок. Ці три фактори накладаються один на одного і, як правило, множаться на незбалансоване харчування – от і виходить, що МКБ зустрічається у кастрованих котів частіше, ніж у інших груп тварин.
Однак якщо стежити за станом здоров’я вихованця і, головне, зробити вибір на користь раціону, який підходить для вихованця, сечокам’яна хвороба йому не загрожує.
Які симптоми сечокам’яної хвороби у кішки?
Можливо, у вашої кішки сечокам’яна хвороба, якщо:
- тварина часто ходить у туалет, причому іноді у недозволених місцях;
- кішка «чергує» біля лотка, намагається сходити до туалету, але не може;
- сечовипускання займає багато часу, а вихованець явно напружений, може видавати від болю жалібне нявкання;
- сеча набула рожевого відтінку — це свідчить про наявність у ній крові;
- кішка вилизує ділянку під хвостом, при обмацуванні в ділянці промежини відчуває біль;
- домашній улюбленець худне і стає млявим.
У критичній ситуації кішка вже не може мочитися взагалі (камінь блокує уретру), тремтить, у тварини може початися блювання через інтоксикацію.
Як допомогти коту при сечокам’яній хворобі?
Якщо ви помітили, що у вашого вихованця почали виявлятись симптоми МКЛ, необхідно терміново проконсультуватися у ветеринарного лікаря. Камінь може повністю перекрити сечовивідні шляхи, і тоді кішка загине буквально за добу. Лікар підтвердить діагноз, спорожнить сечовий міхур та визначить, яким чином лікувати вихованця.
Існує два методи лікування: хірургічний та медикаментозний. Операцію роблять лише у тому випадку, якщо каміння неможливо видалити іншими шляхами. Лікування МКЛ може зайняти від одного тижня до місяця. Крім того, паралельно необхідно переглянути раціон тварини, перейти на спеціальні лікувальні корми та, можливо, на бутильовану воду.
Раціон для кішок з МКБ сприяє утворенню ненасиченої сечі, що допомагає розчиненню струвітів та перешкоджає повторному утворенню оксалатів. Належну дієту вихованцю має підібрати його лікар.