Що відомо про причину хвороби?
Збудником сказу є вірусна частка Neuroiyctes rabid, розміром 175-180 нм. За формою вона нагадує усічений конус чи кулю.
Для вірусу сказу згубні високі температури, а низькі, навпаки, сприяють його консервації. У гниючому матеріалі вірус може зберігатися до двох тижнів (у мозку – 5-90 днів), у поверхневих шарах ґрунту – до двох місяців, при ліофільному висушуванні – 3-4 роки.
У мозку трупа, закопаного на глибину метра, вірус залишається заразним до п’яти тижнів. Особливо небезпечні трупи загиблих від сказу тварин у холодну пору року.
При впливі дезінфекційних засобів (розчинів формальдегіду, їдкого лугу, хлорного вапна), жиророзчинників, лугів та протеолітичних ферментів, а також сонячних та ультрафіолетових променів вірус гине.
Як можна заразитися?
Джерелом зараження на сказ є хворі домашні та дикі тварини та люди.
Вірус виділяється зі слиною, сечею, рідше з молоком. Через легені та кишечник, циркулює в крові. Механізм передачі вірусу – контактний: тобто зараження відбувається при укусах, ослюненні пошкоджених шкірних покривів, попаданні слини, крові хворого на слизові оболонки.
Як приходить зараження?
Потрапивши на слизові оболонки чи пошкоджені шкірні покриви, вірус від кількох годин за кілька днів перебуває у місці застосування. Потім реплікується і доцентрово поширюється по відросткам переферичних нервів поки не досягне центральної нервової системи. Там вірус розмножується переважно в нейронах (структурно-функціональних клітинах нервової тканини), руйнуючи їх. Розмножений вірус поширюється по нервах у різні тканини, зокрема, слинні залози. Вірус накопичується у слині та починає поширюватися хворим тваринам за кілька днів до прояву перших симптомів захворювання.
Які симптоми? Як протікає хвороба?
Інкубаційний період залежить від різних факторів: виду зараженої тварини, її віку, резистентності організму, місця розташування воріт інфекції, кількості вірусу, що потрапив у рану.
Найбільш небезпечні області потрапляння вірусу в організм – голова, шия, така локалізація воріт інфекції дозволяє вірусу швидше досягти органів центральної нервової системи.
Нагромаджуючись у значній кількості в ЦНС, вірус підвищує її збудливість і відбувається розвиток симптомокомплексу хвороби (незвичайна поведінка, збудження, парези, паралічі). Клінічний перебіг захворювання поділяють на три стадії: стадію провісників, стадію збудження та стадію паралічів.
Зазвичай сказ протікає з усіма трьома стадіями, але у окремих випадках другий, так званої буйної стадії, може бути. Таку форму вірусного захворювання називають «тихою».
Стадія провісників характеризується неприємними чи хворобливими відчуттями у сфері воріт інфекції, тварина мляве, пригнічене, цурається корми, чи навпаки – незвично жваве.
Під час стадії збудження тварина стає агресивною, неадекватно реагує на подразники, спостерігається збочення апетиту (тварина поїдає неїстівні предмети, солому, ґрунт тощо), характерними ознаками є гіперсалівація та спазми глоткової мускулатури.
на третьої стадії відбувається сильне ураження ЦНС: відступають симптоми стадії збудження, підвищується температура тіла, настає параліч нижньої щелепи, очних м’язів, язика, хвоста, тазових кінцівок, порушення свідомості, судоми, і закінчується цей етап паралічем дихання чи зупинкою серця, тобто. загибеллю тварини.
В окремих випадках сказ у собак може протікати при явищах гострого запалення шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкова форма). У сільськогосподарських тварин (велика рогата худоба, коні, свині, вівці та кози) сказ також частіше протікає в буйній формі і характеризується збудженням, збоченням апетиту, розширенням зіниць, рясною слинотечею. Агресивність по відношенню до людини та тварин спостерігається рідко. Тварини часто кусають та травмують самі себе. До кінця хвороби розвиваються паралічі – спочатку гортані та глотки, потім задніх та передніх кінцівок.
Сказ лікується?
На сьогоднішній день сказ є смертельно-небезпечним захворюванням, яке не піддається лікуванню.
Тварини, що захворіли на сказ, а також нещеплені проконтактовані з іншою хворою твариною підлягають негайній евтаназії, тому що їх перетримка пов’язана з ризиком зараження людей.
При роботі з хворими та підозрілими тваринами, з інфекційним матеріалом необхідно дотримуватись заходів безпеки, як особистої, так і загальної.
Остаточний діагноз ставлять посмертно на підставі лабораторного аналізу тканин головного мозку: при виявленні у клітинах цитоплазматичних включень-телець Бабеша-Негрі.
Дієвого лікування сказу на даний момент не існує, єдиний спосіб захистити людину від сказу полягає у профілактичній або вимушеній (максимум 6-14 днів з моменту зараження, залежно від локалізації воріт інфекції) імунізації. У зв’язку з тим, що сказ – особливо небезпечна для здоров’я та життя людини інфекція, слід з особливою увагою ставитися до профілактичних заходів та боротьби з зоонозами.
Яка є профілактика?
Профілактикою цієї хвороби є регулярні вакцинації антирабічною вакциною домашніх та диких тварин, що дозволяють організму набути специфічного імунітету. Вакцини розрізняються за способами приготування (живі та інактивовані) та введення. Так домашніх тварин прищеплюють від сказу ін’єкційно: клінічно здоровим тваринам вакцину вводять підшкірно стерильним шприцем, а для диких розроблені пероральні препарати, які додають до їстівних приманок. Також до профілактичних заходів відносяться дії з виявлення та знищення вогнищ зараження.