Що відомо про причину хвороби?
На відміну від вірусів, бактерії – це живі одноклітинні мікроорганізми, здатні тривалий час виживати у навколишньому середовищі. Лептоспіри – це аеробні (тобто потребують кисню) і гідрофільні (сприятливо живуть у вологих і рідких середовищах) мікроорганізми. Вони мають ниткоподібну форму і пересуваються за допомогою обертальних (навколо власної осі), прямолінійних та кругових рухів. Довжина лептоспір коливається від 34 до 40 мкм.
Бактерії довго зберігаються у вологому грунті та воді — але нестійкі до несприятливих впливів: висушування, нагрівання до 50 градусів протягом 30 хвилин і засобам дезінфекції, що зазвичай використовуються.
Хто може заразитись?
Основним «резервуаром» лептоспірозу в природі є гризуни: миші, щури, сірі полівки та комахоїдні ссавці, наприклад їжаки. Хворіють на лептоспіроз всі види сільськогосподарських і домашніх тварин: велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, хутрові звірі, собаки. А також люди.
Лептоспіри виділяються хворими тваринами з калом і сечею, забруднюють довкілля та воду, людей та тварин при купанні, заковтуванні сирої або питво недокип’яченої води.
Як відбувається зараження організму?
Зараження відбувається при попаданні збудника на травмовані (з порушенням цілісності) ділянки шкірного покриву, слизові оболонки очей, губ, шлунково-кишкового тракту з кормом або водою або при контакті з хворими тваринами.
Опинившись на слизових оболонках, лептоспіри проникають у організм, у своїй не пошкоджуючи самі слизові оболонки.
Зі струмом лімфи та крові бактерії розносяться по організму, накопичуючись і розмножуючись у лімфовузлах та інших внутрішніх органах: селезінці, печінці, нирках, легенях — і викликаючи місцеве запалення. Далі бактерії руйнують навколишні клітини і виходять у кровотік. Цей процес супроводжується різким підвищенням температури тіла хворої тварини. У відповідь на дії бактерій організм починає вироблення антитіл, які руйнують лептоспіри. Через масоване руйнування бактерій у крові накопичуються токсини, що ушкоджують клітини червоної крові (еритроцити) і призводять до виведення з останніх вільного гемоглобіну, токсичного для організму. Велика кількість гемоглобіну, не переробленого печінкою, є причиною жовтяничності шкірних покривів та зовнішніх слизових оболонок, що розвивається у пацієнтів хворих на лептоспіроз. Крім того, загибель еритроцитів призводить до розвитку анемії (малокровості).
Інкубаційний період – час від зараження до прояву перших клінічних ознак захворювання – може тривати від кількох днів до місяця. У середньому триває один-два тижні.
Які симптоми? Як протікає хвороба?
Клінічно лептоспіроз проявляється лихоманкою (різким підвищенням температури тіла), тремтінням, тахікардією (збільшенням частоти серцевих скорочень), відмовою від корму, слабкістю.
На 4-6 день перебігу хвороби з’являється жовтяничність шкіри та зовнішніх слизових оболонок (губ, кон’юнктиви очей, піхви). Сеча набуває червоного або бурого кольору. У вагітних тварин у другій половині хвороби трапляються аборти. На слизових оболонках губ, щік, ясен, язика, і навіть на шкірі з’являються виразки.
При клінічному та біохімічному аналізах крові відзначається підвищення в крові білірубіну, лейкоцитоз, зниження гематокриту.
Діагноз ставиться на підставі клінічної картини та даних лабораторних досліджень – при виявленні лептоспір у препаратах сечі та крові хворої тварини, підвищенні титру (рівня) антитіл.
Лептоспіроз лікується?
Зазвичай лептоспіроз має сприятливий прогноз. Летальні випадки пов’язані, як правило, з невчасно розпочатим лікуванням, низькою резистентністю організму.
У тварин з міцним імунітетом вироблення великої кількості антитіл призводить до того, що лептоспіри знищуються у всьому організмі і настає одужання. Винятком є нирки, у яких лептоспіри можуть бути досить довгий час, продовжуючи виділятися із сечею в навколишнє середовище.
При низькій опірності організму антитіла виробляються повільно або в недостатній кількості, що може призвести до загибелі хворого.
Для лікування у тварин застосовують гіперімуну протилептоспірозну сироватку, антибіотикотерапію, інфузії ізотонічних розчинів та симптоматичну терапію залежно від тяжкості та характеру перебігу хвороби.
Які ускладнення може спричинити хворобу?
Найчастішим ускладненням у пацієнтів, які перенесли лептоспіроз, є ниркова недостатність. Вона може розвинутись у перші ж дні хвороби.
Яка профілактика існує?
Профілактичні заходи, що дозволяють захистити тварин та людей від інфекції, полягають насамперед у своєчасних, правильно виконаних вакцинаціях свійських тварин.
Вакцина від лептоспірозу входить до складу всіх комплексних щорічних вакцин для собак.
Неспецифічними профілактичними заходами є такі. Виявлення та усунення вогнищ інфекції. Недопущення тварин до вододжерел, які використовуються для господарсько-побутових потреб. Очищення стічних вод. Дератизація приміщень утримання тварин. Недопущення проникнення гризунів до продуктів харчування та кормів. Кип’ятіння молока. Дотримання правил особистої гігієни