Правило 1: поїв – на горщик
Чим молодше кошеня, тим менше інтервал між їжею і спорожненням: тобто малюкові потрібно в туалет відразу після їжі.
Після годування обережно візьміть вихованця під животик і посадіть у лоток. Декілька повторень – і він легко знайде дорогу «на горщик» самостійно.
Правило 2: м’який наповнювач
У лотку має бути насипаний наповнювач шаром у 3–4 см. Навіть якщо потім ви плануєте обходитися без нього, привчати краще із субстратом: кішки від природи «копачі» і малюк швидше зрозуміє, що робити.
Оптимальні дрібний деревний чи кукурудзяний наповнювачі: вони безпечні при ковтанні. Буває, що кошенята пробують наповнювач на зуб – бетонітові та силікагелеві в таких випадках дуже небезпечні. Наповнювач не повинен мати гострі гранули: лапки малюка ще дуже ніжні та чутливі.
Заборонений прийом: не привчайте кошеня ходити в туалет на пелюшку, що вбирає. Якщо у вихованця встановиться зв’язок «писаю на м’якому — і мені приємно», в майбутньому доведеться берегти ліжка та м’які меблі від «пописів».
Пелюшка підходить тільки в поїздках для підкладання в перенесення.
Правило 3: лотків має бути декілька
Кошеня може не встигнути до далеко розташованого лотка. Фелінологи рекомендують хоч би два.
Правило 4: лотки завжди доступні
Велика помилка — поставити лоток у вбиральню, де періодично зайнято, та не давати кошеняті альтернативи. Терпіти можуть тільки дуже свідомі кошенята — і це їм не корисно.
Правило 5: лотки у зручних та безпечних місцях
Зручних – з погляду не людини, а кішки. Це означає: не на проході, не в зоні контролю та зазіхань іншого вихованця, якого малюк може боятися тощо. Не ставте лоток поруч із мисками для їжі та місцем для сну. Винятком може бути період карантину, якщо кошеня відсаджено в клітку або маленьке приміщення, де сусідство мисок та лотка неминуче.
Правило 6: не лайте і не карайте за промахи
Покарання лише формують негативні зв’язки:
- з лотком – “небезпечно, мене туди тикали носом, було неприємно і страшно”;
- з тим, хто так робить, – «неврівноважений непередбачуваний тип, раптово починає кричати, схильний до насильства».
Заборонений прийом: у жодному разі не тикайте кошеня носом у лоток! Людські категорії не працюють. Коти не мають негативного ставлення до власних екскрементів, для них це не «фу» і не «гидота».
Закопують вони для маскування свого запаху, який повідомляє потенційного видобутку про присутність хижака.
Якщо кошеня сходило не в лоток, промокніть місце серветкою і покладіть папір у лоток. Потім акуратно посадіть туди малюка, швидше за все він закопає все сам. Можна трохи допомогти – взяти його лапку і покопати нею. Знадобиться кілька повторень.
Правило 7: лоток повинен підходити кошеняті по зростанню
Малюкові може бути важко залізти в лоток з високими бортиками, підлітку — поміщатися у своєму дитячому горщику і не промахуватися. Котик повинен вільно розвертатися в лотку на повне зростання.
Ветеринарні лікарі рекомендують завжди комбінувати сухий та вологий корм: це дозволить підтримувати правильний баланс рідини в організмі кошеня, доки він не звикне пити достатньо води.
Правило 8: звертайтесь до фахівців
Якщо, незважаючи на всі зусилля, привчити кошеня до лотка не виходить, зверніться до ветеринара для виключення можливих захворювань сечостатевої системи та до фахівця з корекції поведінки кішок, який виявить причини «неполадок» і дасть рекомендації щодо їх усунення.