Заводити вихованця чи ні, якщо дитина просить? Дитячі психологи радять заводити, але із застереженням про дві умови. Перше – дитині має бути 6-8 років (залежно від швидкості її розвитку), друге – самим дорослим необхідно бути готовим до вихованця.
«Дитина швидше вчиться бути відповідальною, якщо в будинку є домашня тварина, — розповідає дитячий психолог Єлизавета. — Перш ніж брати в будинок кішку чи собаку, поясніть малюкові, що вихованець не іграшка, а повноцінний член сім’ї, якому треба буде приділяти турботу та час. Це змінить ваш звичний життєвий уклад на довгі роки, а не поки не набридне».
Дбаючи про вихованця день у день, дитина поступово вчиться самостійності та пізнає відповідальність за іншу істоту.
Заводити тварину краще дитині після 6 років: у віці, коли вона вже може самостійно піклуватися про неї. Звичайно, батькам не варто мати ілюзій: до підліткового віку більшість обов’язків по догляду за вихованцем ляже на плечі дорослих. Батьківський приклад відповідального ставлення (причому не тільки до тварин) важливий.
Як крім власного прикладу навчити дитину відповідальному ставленню до свійських тварин? Читайте з ним книги, дивіться фільми та серіали, грайте в ігри, в яких світу тварин приділяється окрема увага. Підготувати дитину до появи в будинку собаки чи кішки можна також за допомогою освітніх матеріалів шкільної програми «Ми – твої друзі», яку було запущено з ініціативи бренду Purina у 2017 році. Програма допомагає виховувати у дітей відповідальне ставлення до домашніх тварин. Матеріали – робочий зошит для дитини, методичний посібник, навчальні відео та презентації – доступні на сайті програми.
Тема виховання у дітей відповідального ставлення до тварин неодноразово піднімалася на нашому проекті. Оцінити потребу подібних ініціатив ми попросили наших читачів. За результатами опитування, проведеного разом з Purina, 98% користувачів висловилися за просвітництво дітей у сфері правильного (дбайливого та чуйного) ставлення до природи. Залишити свою думку на цю тему ви можете в коментарях до цієї статті.
«Дитина зрозуміє не лише те, що є “іншою”, а й що кожна жива істота (не лише близькі члени сім’ї) наділена характером, емоціями, думками, — продовжує Єлизавета. — Так формується повага не лише до людини, а й до тварини. Виховання розуміння цінності будь-якого життя подвійно важливе, особливо якщо врахувати високий рівень агресії, який діти можуть виявляти до тварин».
Якщо кіт чи собака хочуть відпочити, не можна їх турбувати. А якщо ні, то можна нарватися на вороже ставлення: так вихованець позначає власні межі, на які має право, як будь-яка людина.
«Вихованець — це новий досвід: інтелектуальний та емоційний, — розповідає дитячий психолог Ганна, — тому, наприклад, для емоційного розвитку замкнутих дітей у психології використовується анімалотерапія: заняття з тваринами».
Позитивні контакти з тваринами навчають дитину довіряти навколишньому світу.
Далеко не в усіх сім’ях прийнято висловлювати свою любов до дітей: часом батькам не вистачає часу, іноді просто скупі на емоції. А при правильному вихованні домашні собака чи кішка завжди будуть раді спілкуванню з дитиною.
За даними нашого опитування, головну користь від спілкування з вихованцями у вихованні та розвитку своїх дітей справжні та майбутні батьки бачать в емпатії по відношенню до живих істот.
«Якщо говорити про інтелектуальне зростання, за наявності вихованця в будинку дитина починає більше цікавитися природою, розбиратися в породах та особливостях їх представників, — вважає Ганна. — Здорово, якщо малюк виявляє інтерес до дресури. Тут великий простір для загального розвитку дитини та тварини: обидва отримують навички, навчаються їх використовувати у різних життєвих ситуаціях, більше розуміють про небезпеку та безпеку».
«Зрештою, за допомогою домашньої тварини дитина дізнається про хвороби та смерть. Це у процесі дорослішання необхідний досвід», – стверджує сімейний психолог Наталія.
«Вихованець може позитивно вплинути на відносини дитини та батьків, якщо її виховання та догляд стане спільною справою, — підкреслює Ганна. — Домашня тварина зближує членів сім’ї, тільки якщо вона не сприймається як тягар».
«Тварини вдома можуть допомогти адаптуватися дитині в новому середовищі, — стверджує психолог Наталія. — Припустимо, сім’я переїжджає до нового міста, де дитина ще не встигла мати соціальні зв’язки. Вдома його може втішити кіт, а на вулиці з собакою йому буде набагато простіше знайти друзів-ровесників, які потягнуться до тварини і, відповідно, до її господаря. Головне, нагадувати дитині, що вихованець — його старий і вірний друг, а отже, які б міцні зв’язки з іншими дітьми не створювалися, про неї не можна забувати».
Що робити, якщо зараз завести вихованця у вас не виходить? Як відмовити дитині у собаці чи кішці?
«Найкраще проявити емпатію і сказати правду: “Я розумію твоє бажання, але є об’єктивна причина” – після чого її озвучити. Правильним буде запропонувати повернутись до цього питання пізніше. Знову ж таки, по можливості шукайте альтернативу. Наприклад, ви не можете завести собаку, але він є у сусідів. Домовитеся, щоб дитина з нею іноді гуляла. Або відправте дитину в гурток юннатів, де він зможе вгамувати свою потяг до тварин», — резюмувала Єлизавета.