Дія перша. Ода радості
На сцену виходить Людина. З іншого кінця вибігає Собака.
Собака (шалено виляє хвостом): Гав! Гав! Гав гав!!!
Людина: Здрастуйте, шановний Собако!
З. (Не вгамуючись): Гав! Гав! Гав гав!!! (стрибає колами).
Ч.: Так-так, я теж радий вас бачити, але давайте спокійніше? Вниз! Сидіти!
С.: чинно сідає, стукає хвостом об підлогу.
Ч.: Шановний Собако, чому ви так реагуєте?
С.: Я просто рада вас бачити! Гав!
Ч.: А я вже подумав, що ви пропустили прийом їжі і вирішили перекусити мною. Розкажіть, як відрізнити радісне виляння хвостом від агресивного і як у вас прийнято виявляти позитивні емоції?
С.: З хвостом дивна ситуація. Чомусь люди впевнені, що дружелюбно налаштований собака вилятиме хвостом, а агресивно — ні. Це не правда. Я, до речі, можу від радості та попою повиляти. Ось дивіться, як це! (Показує – починає трохи припадати на лапи, попа ходить ходуном). Правильно оцінювати всі собачі сигнали у тих. Ще ми вміємо посміхатися.
Ч.: Справді?
С.: Звичайно! У нас немає таких рухливих губ, як у людей, але посміхатися ми любимо! Розпізнати посмішку можна за розслабленим поглядом, відведеним трохи назад куточкам губ і захованим зубам.
Дія друга. Собака буває кусачим…
Ч.: Гаразд. Навчіть розрізняти виляння хвостом?
С.: Активні рухи хвостом – ознака перезбудження. Собака, що агресивно гавкає, махає хвостом саме тому. Виляти хвостом я можу і від невдоволення, і від великої радості. Якщо хвіст підібгати – його власнику страшно і дуже некомфортно, краще відійти і дати спокій. Іноді собаки завмирають із жорстким поглядом, таким, знаєте, колючим та неприємним. Тоді і хвіст буде нерухомий, можливо витягнутий на рівні спини. Це ознака великої небезпеки для людини, собака готова напасти, і краще акуратно і боком, трохи відвівши очі убік, але не повертаючись спиною, відійти на безпечну відстань.
Ч.: А може, неправильне вітання спровокувати агресію? І як взагалі правильно вітати собаку?
С.: Я така вдячна вам за це питання! Ми з собаками регулярно на наших зборах обговорюємо, наскільки ви, люди, буваєте незрозумілими і неввічливими. Підходьте прямо, встаєте перед нами, тягнете руки в обличчя і до голови, лізете обійматися. Будьте впевнені, це може спровокувати агресію в деяких із нас.
Ч.: Як же правильно?
С.: Будь-яка з нас буде дуже рада, якщо людина підійде по дузі, дасть себе понюхати, і потім, якщо собака не проти, акуратно погладить по спині.
Ч.: Тобто, вам можна обійматися з порога, а нам не можна?
С.: Ну, ви ж це… Улюблена людина… (відводить погляд, падає на спину, підставляє пузо), як вас не обійняти?
Ч.: А що ви зараз демонструєте?
С.: Я демонструю гостру нестачу пузочесництва в моєму організмі! Ну, чешіть мене, я дозволяю. Хоча тут також нюанси! Якщо я так падаю, піднімаю передню лапу ніби в прохачому жесті, а на моєму обличчі написано деяке запобігання, це не означає, що я хочу ласки! Це я прошу вас дати мені спокій. І найкраще – відійти убік.
ч. (чуше собаку): Ой! Ви гарчите? Я щось неправильно вчинив?
С.: Ні-не, все добре. Я від насолоди.
Ч.: А як дізнатися, скільки вас гладити? І як тоді зрозуміти ступінь невдоволення собаки?
С.: Правило простіше нікуди: погладити мене три-чотири рази, потім зупинитися та прибрати руку. Якщо я захочу продовження, то я попрошу, наприклад, доторкнуся до вас лапою. В іншому випадку я залишусь спокійно лежати і ніжитись на самоті. Навіть собакам потрібно трохи часу наодинці із собою. Якщо ви переборщили, я спочатку відвертатимуся, постараюся піти. Якщо це неможливо, то я можу почати завмирати та показувати зуби.
Ч.: Я ось чув про таку річ, як «Сходи агресії». Їй можна користуватися, щоб розуміти собак та їхні сигнали невдоволення?
С.: Не просто можна, а треба!
Ч.: А що робити, якщо собака вже роздратована? Як погасити спалах агресію?
С.: Якщо собака вже роздратована, то найвірніше — дати їй спокій. Повільно і спокійно відійти убік боком і не дивитись прямо в очі. Спроба покарати вихованця буде сприйнята як заклик до дії — покаже собаці, що ви небезпечні і вам не можна демонструвати попереджувальні сигнали, а потрібно відразу ж кусати.
Ч.: І ось питання. А від страху собака може вкусити?
С.: Так! Але все-таки зазвичай собака дає попереджувальні сигнали і важливо їх помітити. Гарчання ж краще укусу? Ви, люди, якщо невдоволені або боїтеся, теж починаєте кричати, руками розмахувати, а потім тільки нападати. Тож ми не такі вже й різні.
Дія третя. Страшно, аж жах!
Ч.: Тобто буває агресія сильних, впевнених у собі собак, а чи буває агресія страху?
С.: Такого поділу немає. В основі будь-якої агресії лежить страх. Собака, якщо чимось незадоволений, якщо його щось турбує, може виявити агресію різного ступеня напруження. Просто так жоден собака не нападає. Безліч попереджувальних сигналів існує для того, щоб запобігти конфліктній ситуації та крайньому ступеню агресії — укусу.
Ч.: Якщо собака готова напасти, чи можна цього уникнути?
С.: Дуже складне питання. Ми всі різні, немає єдиних шаблонів. Якщо собака готова напасти, найкраще акуратно і повільно віддалятися від неї, не розмахуючи руками і не кричачи, не повертаючись спиною до неї, і не випускаючи з поля зору. Але й не можна дивитися прямо у вічі — це прямий виклик для нас, собак!
Ч.: Як зрозуміти, що собака боїться? Чи почувається невпевнено?
С.: Вона може підібгати хвіст, обережно дивитися збоку і трохи пригнувшись, стоячи напівбоком.
Ч.: Як поводитися з трусиком, щоб завоювати його довіру?
С.: Найкраще для трусів – не примушувати їх ні до чого! При цьому активно заохочуючи смачними речами будь-яку ініціативу до нас — наближення, погляд. Комусь подолання страху дасться легшим, а для когось це буде довгий шлях. Дайте кожному собаці рухатися у своєму темпі, у тому, що він може освоїти. Це буде найкращим варіантом.
Дія четверта. Хто головніший у зграї
Ч.: Чи треба показувати собаці, хто тут головний і чому? Як правильно демонструвати силу?
С.: Навіщо вам це? Ми з вами кооперуємося для комфортного життя разом. Будь-яка собака буде рада жити в сім’ї, де їй дадуть все для її благополуччя. У нас немає жодних жорстких ієрархій, є зграя, в якій кожен має свою роль. Я знаю нещасних вихідців із сімей, у яких людина вирішила показати свою першість. Вони мріють про інші сім’ї. Де їх любили і не намагалися принизити.
Ч.: Хіба собака не сприймає людину як повелителя?
С.: Ви не володарі, можете зняти корону! Ми свого часу прийшли до вас, бо зрозуміли — жити разом вигідніше та комфортніше для всіх. Це – кооперація. Ми раді сприймати людину як того, хто забезпечить нам безпеку, благополуччя, дасть можливість розвинути наш допитливий розум. І це, до речі, ваше людське завдання!
Ч.: А що буде, якщо людина дозволить собаці над нею домінувати?
С.: Якщо ви не знали, міжвидового домінування (людина-собака) не існує. Теорія домінування спростована її творцем — Девідом Мітчем — років 20 тому. А те, що ми спимо на ліжку, так там м’яко і пахне улюбленим господарем. І гарчання ми використовуємо, якщо нам погано. Гірррр! (Демонструє гарчання).
Ч.: Дякую, все зрозуміло, я вас більше не боюсь! Ви гарний собака, ось вам частування!
С.: О, це я люблю! За таку довгу розмову можна й добавки дати, ось (тикаючись носом у кишеню) я знаю, що тут ще є!
Ч.: Я забув про ваш гострий нюх… Нічого не приховаєш! Я вас про це запитаю наступного разу. Все, ласощі ваші, так і бути!