0-1 місяць: головне – імунітет
З моменту народження до закінчення першого місяця життя кошеня повністю залежить від кішки. Малюк харчується молоком матері. Вона зігріває кошеня і допомагає йому у справленні всіх фізіологічних потреб – масажує животик, стимулюючи перистальтику кишечника. Саме тому людині так непросто виходити кошеня, що залишилося без матері, важливо не лише давати йому спеціальну суміш із пляшечки з соскою та зігрівати, а й кожні дві години імітувати мамин масаж, контролюючи спорожнення. Материнське молоко відіграє важливу роль у формуванні первинного імунітету малюка. Особливо важливо, щоб кошеня отримало молозиво, яке виділяється у кішки в перші години та дні після пологів. З молозивом в організм малюка потрапляють антитіла (в основному IgA та IgG), необхідні для стійкості до інфекцій.
У перші дні життя кошенята не тільки сліпі, а й глухі: слух з’являється на 4-й або 5-й день, очі поступово відкриваються до кінця перших двох тижнів.
Орієнтуватися сліпим і глухим малюкам допомагає нюх і… «вбудований термометр» — чутливі до температури мочка носа та верхня губа. З їх допомогою малюк знаходить теплий мамин живіт та сосок із молоком. У віці трьох тижнів у кошенят починають різатися зуби, а кістки, суглоби, м’язи та зв’язки вже досить міцні, щоб стати на всі лапи і намагатися вибиратися з «гнізда».
Наприкінці першого місяця життя мама-кішка привчає кошенят до лотка. Виривання ямки для екскрементів і закопування – дії, закладені природою, і кошенята зазвичай швидко розуміють, що до чого, тому малюка краще привчати до лотка з дрібним ніжним наповнювачем (деревним або кукурудзяним – вони безпечні при випадковому ковтанні).
1-2 місяці: дуже самостійний товариш!
Чотирьох-п’ятитижневе здорове кошеня рухливий і активний. На цьому етапі він виявляє самостійність: досліджує територію (кімната — цілий світ!), не боячись відходити від матері, сам вмивається та звикає до нової повноцінної їжі та води, які незабаром повністю замінять материнське молоко.
Починаючи з п’ятого тижня життя, можна поступово переводити малюка на промисловий корм. Дуже важливо правильно підібрати раціон, тому що в цей період організм кошеня формується, а від якості харчування залежить гармонійний розвиток усіх систем.
У 6-8 тижнів проводиться перша профілактика гельмінтів: кошеня вже досить зміцніло для прийому глистогінного засобу. Якщо малюк слабкий або хворий – можливість прийому препарату визначає лікар.
З півтора-двох місяців можна намагатися вводити в харчування кошеня сухий корм. Але повністю переводити його на сухий раціон не можна – він не отримає достатньо вологи, оскільки ще не звик пити воду. До 8 тижнів можливе лише комбінування сухого та вологого корму.
Відлучати кошеня від мами-кішки краще після першого щеплення, яке здоровій тварині ставиться у віці 3 місяців: до вакцинації організм малюка, власний імунітет якого ще не сформований, захищають антитіла з материнського молока.
3-4 місяці. Невтомний дослідник
На цьому етапі важливо правильно облаштувати для кошеня простір: воно має отримувати нові враження, але при цьому бути в безпеці. По суті, зі створення «збагаченого» довкілля починається виховання вихованця.
У молодої кішки має бути багато можливостей для реалізації природної ігрової та мисливської поведінки. Заборонені місця (наприклад, стіл) потрібно компенсувати достатньою кількістю тих, куди можна.
Комбінований тип годівлі – сухий і вологий корм – краще, хоча з 8-тижневого віку можна повністю переводити кошеня на сухий корм. До 12-го тижня життя кошеня має їсти 5 або 6 разів на день, кількість корму на один прийом розраховується за інструкціями на упаковках. Граючи, кошенята часто перевертають миски з водою. Фахівці рекомендують ставити кілька – і обов’язково стежити за свіжістю та чистотою води.
Важливо не пропустити час планової вакцинації: перші щеплення від сказу та основних котячих інфекцій ставляться саме у цьому віці. Графік вакцинації котів ви можете знайти тут.
5–6 місяців: поїдатель… зубів
У віці 26 молочних зубів змінюються 30 постійними. Найчастіше це проходить безсимптомно, і про зміну свідчать тільки знайдені господарями ікла — решта молочних зубків занадто маленька, і кошенята їх просто… ковтають.
У поодиноких випадках у кошенят запалюються ясна, з’являється запах з рота, знижується апетит. Найкраще тимчасово перевести малюка на вологий корм.
7-12 місяців: більше не малюк
У кошеня, як і у підлітків-людей, можуть «рванути на зріст» ноги чи… вуха. Дитинство незабаром закінчиться.
У 7–8 місяців, а в деяких особин і раніше, завершується статеве дозрівання: у кішечок починається перша тічка, а самці намагаються робити «садки» — не обов’язково на кішок, часто на іграшки. Якщо кошеня ще не проявляє статевої активності, утримувати його спільно з різностатевим родичем все ж таки небезпечно: навіть якщо вони родичі, «неприємності» цілком можливі.
Якщо тварина не братиме участі у розведенні, її доцільно стерилізувати.
Ветеринари вважають оптимальним для стерилізації або кастрації вік з 8 до 10 місяців – але все індивідуально: є особини, які готові до репродукції в 6 місяців і бурхливо це виявляють (криками, статевими мітками сечею).
Незважаючи на раннє статеве дозрівання, дорослими кішки та коти вважаються до року (самці деяких великих порід ростуть до 3-4 років). У рік дитячий корм поступово (зазвичай протягом тижня) замінюють на дорослого. Він менш калорійний, а для стерилізованих тварин розроблені спеціальні раціони, що дозволяють не набирати зайву вагу.
Бажаємо вашому кошеняті довгого щасливого життя та здоров’я, а вам – радості від спілкування з вихованцем!