Балінезійська (балійська) кішка, або балінез
У 1928 році в США в посліді сіамських кішок виявилися довгошерсті кошенята, що суперечить стандартам породи: ці кішки носять коротку гладку шерсть. Народження у чистопородних сіамських кішок довгошерстого потомства було зовсім не поодиноким випадком, але «бракованих» кошенят не афішували, щоб залишити батьків у програмах розведення. У 30-х роках минулого століття поняття «мутація» було знайоме вузькому колу вчених. Однак кошенята виходили такими красивими, що знайшлися ентузіасти, що вирішили схрещувати довгошерстих сіамських кішок між собою. За кілька десятиліть було виведено нову породу, яка отримала визнання у 60-х.
Балінези схожі на сіамців: прямий профіль, розкосі «східні» очі, величезні вуха, колор-пойнтові забарвлення і… довга шерсть, яка, як не дивно, не потребує особливого догляду, бо досить тонка і шовковиста, без підшерстя.
Нібелунг
Довгошерста варіація породи «російська блакитна». Прародителів породи звали Зігфрід і Брунгільда, як і героїв німецького епосу «Пісня про Нібелунги», експерти визнали в них російських блакитних напівдовгошерстих кішок. І це теж була мутація, тому що в решті тварин повністю відповідали стандарту російської блакитної кішки.
Є ще одна версія походження назви породи – від німецького слова Nebel – туман (слово «Нібелунг» перекладається як «дитя туману»). Вовна нібелунгів відливає сріблом за рахунок остевого волосся, що відбиває колір. І шерсть, і підшерстя у цих кішок – рівного сіро-блакитного кольору, очі – зелені чи бурштинові, мочка носа – сіро-блакитна. За шерсткою нібелунгів потрібно доглядати через густе підшерстя.
Сомалійська кішка
Сомалі – назва не лише африканської країни, а й довгошерстого різновиду абіссинської кішки. Чому класичні абіссинці обзавелися розкішною довгою шерстю, достеменно невідомо. Можна було вважати це результатом мутації, якби не одне але. Фелінологи, що займаються абіссинцями, вважають, що «ниточка» тягнеться до заводчиці Дженет Робертсон, яка продавала своїх кішок в Австралію, Нову Зеландію, Канаду і США, і саме в цих країнах серед нащадків її кішок у багатьох стали народжуватися довгошерсті кошенята. Найімовірніше, Дженет «підмішала» до абіссинців кров довгошерстих кішок, або серед її кішок був «прабатько» з мутацією.
Такі кошенята довго вважалися «шлюбом» і віддавалися без документів у добрі руки, але наприкінці 70-х породу «сомалі» визнали у США, а ще за кілька років – в інших країнах.
Найбільш довгошерста частина тіла у кішки Сомалі – хвіст: він воістину розкішний!
Британська довгошерста кішка
Ми звикли, що британські кішки – короткошерсті та плюшеві, проте є і така варіація. На відміну від попередніх порід, їй не стали вигадувати окрему назву, а просто внесли уточнення: британська довгошерста. І ось тут не обійшлося без… сомалійської кішки та персів.
Справа в тому, що заводчики британських кішок хотіли отримати більше варіантів фарбування. І це вийшло: від персів до британських кішок перейшли забарвлення біколор, колор-пойнт, шоколад, фіолетовий, золотистий, сріблястий, від кішки Сомалі – циннамон (колір кориці). Через кілька поколінь у таких кішок стали народжуватись довгошерсті кошенята – так з’явилася нова британська порода.
Шерсть у цих кішок дуже щільна, з густим підшерстком, на дотик така ж плюшева, як і у класичних британців, але більше піднімається над шкірою.
Хвіст – розкішний. А ще ці кішки «носять» бриджі та «жабо». Модники!
Хайленд фолд
Якщо є британська довгошерста кішка, має бути і шотландська. Хайленд фолд – напівдовгошерста варіація шотландської вислоухої кішки. Є припущення, що ген довгошерсті дістався шотландським кішкам “по ланцюжку” від персів, але через британців. Останні активно використовували при виведенні породи скоттиш-фолд у 60-х роках минулого століття, і в селекції брали участь кішки – носії цього гена, адже над британською породою теж працювали (хотіли отримати більше забарвлень).
Хайленд-фолди можуть бути будь-яких забарвлень, а їхня напівдовга шовковиста вовна не завдає клопоту господарям, тому що не звалюється в ковтуни.
Яванська кішка, або яванез
Європейські фелінологічні організації яванезом називають напівдовгошерстою орієнтальну кішку, отриману від схрещування сіамських кішок з абіссінськими. У США – яванезом називають балінезів не пойнтових (не сіамських) забарвлень.
Для неекспертів, а любителів краси немає великої різниці: і ті, й інші яванези витончені, виразні, чудові.