Канадський сфінкс
Найстаріша з визнаних порід сфінксів з’явилася понад півстоліття тому. Батьками стали дві пари кішок із США (Міннесота) та Канади (Онтаріо) із природною мутацією безшерстності. Мутація виникала і раніше, просто її не закріплювали та породу не розвивали. Поступово американська лінія заглухла через проблеми зі здоров’ям у її представників, хоча вона вплинула на становлення породи.
Шкіра у канадських сфінксів зморшкувата, і виділяє схожу на віск мастило, шерсть відсутня, але є пушок.
Донський сфінкс
Історія породи починається з кошеня-знайдика, підібраного в 1986 році в Ростові-на-Дону. Чита, донька цієї кішечки та короткошерстого кота Василя, народилася безшерстною і потрапила до Ірини Немикіної, яка стала першою заводчицею донських сфінксів.
Донські сфінкси не пов’язані з канадськими: в останніх ген безшерсті рецесивний, тобто для отримання безшерстного кошеня обидва батьки повинні мати такий ген, а в перших — домінантний, тобто достатньо одного «голого» батька.
Донські сфінкси також вкриті складочками і можуть бути зовсім «гумовими» на дотик, тоді як канадці, скоріше, «замшеві».
Петерболд, чи петербурзький сфінкс
Ще одна порода, представники якої виглядають як безшерсті орієнтальні кішки. Великі вуха, відсутність складок, розкосі очі роблять петерболдів неймовірно ефектними.
Українська левка
Українська заводниця Олена Бірюкова на початку двохтисячних розпочала роботу над новою породою — гібридом донського сфінксу та шотландської висловухої кішки. У результаті вийшов висловухий сфінкс. Офіційного визнання порода немає — належить до експериментальним, і її розвитком спостерігають фелінологічні організації.
Цікаво, що, як і у шотландських кішок, у левкоїв є висловухі особини – «фолди», і прямоухі – «страйти», і схрещування можливе лише фолда зі страйтом, оскільки нащадки двох фолдів схильні до деформацій хрящової тканини не тільки вушних раковин.
Кохана, або гавайська безшерста кішка
Кохана з’явилася на Гаваях наприкінці 80-х років минулого століття: у ветклініку принесли вивід дуже дивних кошенят, що залишилися без матері. Шерсть у малюків була відсутня, а на шкірі були множинні складки. Порода канадський сфінкс була вже відома і співробітники клініки подумали, що мають справу з такими кошенятами. Пізніше з’ясувалося, що підкидьки взагалі не мають волосяних цибулин, і шерсть не може вирости. Крім того, у них були відсутні й вібриси — дотичні волоски на морді та кінцівках. Одну з кішечок забрала співробітниця клініки Вікторія Сміт: з її вихованки Клеопатри, пов’язаної з канадським сфінксом, розпочалася історія породи.
Втім, закінчитися вона може будь-якої миті: за різними даними, у світі всього три розплідники і до чотирьох десятків особин.
Ельф та дфельф
Сфінкс із загорнутими назад вушками – це ельф. Представники породи виглядають і справді казково, а кошенята коштують великих грошей, але офіційного визнання фелінологічних організацій цього гібрида канадського сфінкса та американського керла (порода кішок із загорнутими назад вушками) немає.
Як і у двельфів – голих мініатюрних кішок, виведених в результаті схрещування кішок порід канадський сфінкс, керл і манчкін (порода коротколапих кішок). І ельфи, і двельфи з’явилися наприкінці двохтисячних у США внаслідок нестримної креативності селекціонерів.
Мінськин і бамбіно
Близько двадцяти років тому американський селекціонер вивів перших мініатюрних мінскінів (назва походить від слів “міні” та “skin” – шкіра, англ.). Це нащадки манчкінів — коротколапих кішок, які подарували мінскінам мініатюрність, і канадських сфінксів, від яких представники нової породи мають безшерсті і загальний інопланетний вигляд. Щоправда, в селекції взяли участь ще бурми і корніш-рекси, але розглянути їхні риси в манчкине непросто, хіба що невелика шерсть на голові, вухах, лапках і хвості говорить про те, що тут не все гладко.
Бамбіно — мініатюрний сфінкс, гібрид манчкіна та сфінкса — веде походження від нібито випадкового «плоду кохання» канадського сфінкса та манчкіна. Кошеня успадкувало обидві ознаки — і коротколапість, і безшерсті. Сімейна пара, яка його придбала, вирішила зайнятися селекцією, результат бамбіно, як і мінскінів, уже сотні. Щоправда, можлива така селекційна робота далеко не скрізь: наприклад, у Німеччині схрещування сфінксів та коротколапих кішок не дозволяється, там дуже суворий закон про захист тварин. У зв’язку з тим, що багато фелінологів ставляться до таких експериментів негативно, породи мінскін та бамбіно не визнані жодною серйозною професійною асоціацією фелінологів.